Двоє, дівчина і хлопець з дуже втомленим виглядом сиділи упарку. Була вкрай похмура погода;парк нудьгував. Вони сиділи поруч вже довго, навіть не розуміли хто прийшов туди першим.
Втома загнала їх у якійсь світ почуттів. Вони розтворилися в ньому, для них не було ані минулого, ані майбутнього, теперішнього. Перед ними стояв лише образ картини, котра була написана їхніми почуттями... Світ символів заполонив хню свідомість.
- Ти- вона?
- Ні, я- це я. А ти- він?
-Ні, я- це я, ми це ми...
-Ми? А вони?
-Вони не ми, ми не вони.
-Так, вони- не ми....
Пауза
-Ти давно тут?
-Все життя, а ти?
-Не пам'ятаю...
-Чого ти тут, а вони- там?
-Бо вони не ми, а ми не вони. Зараз осінь?
-Ні, зараз весна, але дуже схожа на осінь.
-Дуже... Я завжди плутаю пори року. Зараз мені здається, що навкруги осінь.
-А я, дуже чекаю весну... вона не приходить, мені сумно.
-Нам сумно...
-А їм?
-Їм? Ні. Вони ж не ми.
-Ти чекаєш її?
-Не її- тебе, нас.
-Не їх?!(посміхається)
-На нас, бо ми- не вони.(радіє)

Дякую місту Єнергодару за 3.05.08